Цікаво знати

                       Інтерактивні технології

Слово інтерактив (пер. з англійської inter – взаємний, act – діяти) означає взаємодіяти.

Інтерактивні методи – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог; вони є найбільш цікавими і ефективними.

 

Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? 

• Підвищення процесу засвоєння інформації  
• Учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власником освіти та розвитку 
• У школяра формується внутрішня мотивація до навчання, що спонукає його до саморозвитку та самоспостереження
• В організації інтерактивного навчання передбачено моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язування проблем

Переваги інтерактивного навчання

                     Формування навичок культури спілкування

Вироблення вміння приймати спільні рішення

Удосконалювати вміння робити аналіз, синтез, висновки та узагальнення

Формування навичок ораторського мистецтва

Види інтерактивних методів навчання

1. Метод навчально-рольової (ділової) гри

2. Метод ігрової ситуації

3. Метод ігрової дискусії

4. Самооцінювання

5. Тренування творчості

6. Командне вирішення проблеми

7. Інтегровані ігри

8. Індивідуальні пошуки. Дедукція 

 

Як зробити урок цікавим?

«Урок іде цікаво – це значить, що навчання, мислення супроводжується почуттями піднесення, схвильованості, подиву, інколи навіть зачудування перед істиною, яка відкривається, усвідомленням й відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму й волі людини.»   

                                                В.Сухомлинський

      Інтерактивні методи навчання 

Які сильні сторони інтерактивних методів навчання?       Насамперед - підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації.

За даними американських учених учень засвоює матеріал:

•    під час лекції - 5%;

•    під час читання - 10%;

•    під час роботи з відео/аудіоматеріалами — 20%;

•    під час демонстрації — 30%;

•    під час дискусії — 50%;

•    під час практики - 75%;

•    під час навчання інших чи відразу застосовуючи

знання - 90%. 

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах - 3-5 хвилин, виступ - 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі - 1 хвилина.   

Кроки впровадження інтерактивного навчання

1. Розкрити поняття "інтерактивне навчання" та ознайомити учнів з правилами роботи в групах.

2. Створити належний, доброзичливий мікроклімат в колективі (налаштувати учнів на роботу).

3. На уроці застосовувати не більше 2 інтерактивних методів.

4. Завжди продумано, доцільно поєднувати традиційні та нетрадиційні методи навчання.

Переваги інтерактивного навчання

1. Формування   навичок  культури   спілкування (вміння вести дискусію, обговорення).

2. Вироблення вміння приймати спільні рішення.

3. Удосконалення вміння робити аналіз, синтез, висновки та узагальнення.

4. Формування навичок ораторського мистецтва

 

 Метод Асоціативних Символів через імітацію, максимально наближену до  реальності

Доведено, що пам’ять у дитини не довгострокова: вона не тільки швидко запам’ятовує, але й швидко забуває вивчене. Збереження в пам’яті мовного матеріалу продовжує залишатись однією з найбільших проблем у навчанні. Дослідники дитячого мислення стверджують, що розуміння будь-якого поняття для дітей раннього віку відбувається на основі конкретного й безпосереднього сприймання і тому дуже важливо, щоб мовні одиниці сприймались ними через всі аналізатори: зорові, слухові, мовленнєво-моторні і рухові. Чим більше аналізаторів бере участь у вивченні навчального матеріалу, тим ефективніше і міцніше він засвоюється. Невипадково одним із завдань сучасної методики навчання іноземних мов є пошук оптимальних шляхів розв’язання цієї проблеми.

 

 Як легко та ефективно навчити дітей раннього віку англійській мові? Які засоби навчання використовувати?

  Однозначно, переклад – це неефективно;

  малюнки, картинки – це добре; реальні предмети, іграшки – це ще краще, а найкраще – створити образи в своїй уяві, використовуючи Метод Асоціативних   Символів та зобразити їх мовою рухів, жестів, міміки.

Метод АС – це ігровий метод, це мова рухів, жестів, міміки, це мова нашого тіла. У цьому і полягає основна його перевага над традиційними формами викладання. Навчання, основане на грі та фантазії, зовсім не обтяжує дитину, так як домінуючим у цьому віці є образне мислення. Це означає, що дитина відпочиває. Вона без утоми переосмислює велику кількість інформації. Отже, дитина вчиться, граючись.

 

    МАС розвиває образне мислення дитини, дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а самий нудний зробити цікавим.

     Метод асоціативних символів – це метод «живого» викладання, в основу якого закладений природний спосіб засвоєння лексики через «життєвий досвід», без зазубрювання лексичного матеріалу.

     Даний метод надзвичайно полегшує роботу вчителя, адже з’являється можливість максимально зменшити використання постійно зростаючого об’єму наочності, так як абсолютно весь лексичний матеріал зображається за допомогою рухів, жестів, міміки. Дітям все зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються. Вони «проживають», а не «відбувають» навчання. Вчитель же має змогу забезпечити часте і регулярне повторення, зосереджуючи, в основному, увагу на тому, щоб дітям подобалися уроки іноземної мови. В учителя з’являється унікальна можливість  створити в класі невимушену атмосферу, в якій учні не відчувають, що підсвідомо засвоюють величезні масиви лінгвістичного матеріалу, забезпечуючи при цьому свідоме його вивчення.

     Працюючи за даним методом, у першу чергу необхідно ознайомитися з технікою його застосування. Перед початком введення нового лексичного матеріалу вчитель разом з учнями домовляється, яким чином вони будуть зображати мовою тіла той чи інший предмет, стан або дію, коментуючи їх рідною мовою, яка використовується тільки для пояснення асоціативних символів. Дитині достатньо, як правило, лише раз показати, як зобразити жестовою мовою предмети, об’єкти, обов’язково обґрунтувавши при цьому вироблені асоціації

 Мова символів, жестів – поняття відносно гнучке. Це – наша уява, фантазія. Кожен педагог, при бажанні, по-своєму створює образ того чи іншого предмету, стану або дії. Головне, щоб діти розуміли учителя, а він їх. У процесі роботи вони можуть імпровізувати, вносити свої зміни та доповнення у розробку символів. Школярі, як правило, із захопленням беруть участь у цьому процесі, адже матеріал викладається в цікавій, ігровій формі. Діалог «вчитель-дитина» проходить на рівні відомих для обох сторін образів-символів, зв’язаних між собою за попередньою домовленістю. При цьому налагоджується творча співпраця між наставником і вихованцем. Її можна назвати партнерством, яке повністю знімає бар'єр непорозуміння між учителем та учнями на всіх наступних етапах навчання. Педагог з легкістю, а учні, абсолютно не докладаючи ніяких зусиль, будуть розуміти один одного, не використовуючи пояснень рідною мовою.

                Формування навчальної діяльності молодших 

                                школярів за сучасних умов

Найперше:

дізнатись, які мотиви вже сформовані, а які – ще ні. Зробити це так,- попросити відповісти на декілька запитань.

·                        Як ти думаєш, навіщо знати англійську мову?

·                        Чи хочете ви вивчати англійську мову?

·                        Навіщо це вам?

·                        Навіщо, взагалі, людям знати іноземну мову?

 Далі:

розповісти про:

·    іноземні мови;  

·    англійську мову;

·    країни, де нею   розмовляють;

·  героїв казок, оповідань,

   мультфільмів, що «народилися» в англомовних країнах.

Після цього:

 

перейти до самого навчання. І далі головним є не втратити початкову мотивацію, а, навпаки, всіляко підсилювати її. Цього можна досягти двома способами.

Перший спосіб – «навчати граючись» або «граючись навчати». Бо гра – це спосіб життя і діяльності дитини.

         Другий спосіб – бачити успіхи і не помічати невдачі. Адже невдача призводить до розчарування – розчарування призводить до браку мотивації – брак мотивації призводить до прямої відмови зробити ще одну спробу. І, навпаки, успіх призводить до перемоги – перемога призводить до мотивації – мотивація призводить до бажання перемагати – і до нових успіхів.